Цього року ми вже втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в контексті повномасштабної агресії росії проти України. Події, які ми переживаємо сьогодні, ще раз підтверджують важливість пам’ятати. Ті, хто чинить злочини проти людства, повинні бути засуджені міжнародною спільнотою, а жертви — гідно вшановані. Пам’ять про минулі трагедії має слугувати застереженням для майбутніх поколінь.
Геноцид, скоєний тоталітарним комуністичним режимом проти українського народу в 1932–1933 роках, став основою для злочинної спадщини сучасного московського режиму, який продовжує скоювати злочини проти людяності та вчиняти геноцид на українських землях.
Ідеологи й виконавці геноциду минулого століття прагнули знищити українців як націю. Сьогодні ж рашисти застосовують ті ж методи: масові вбивства, терор, сексуальне насильство, блокади, викрадення, депортації, напади на укриття та маршрути евакуації, бомбардування житлових районів і руйнування цілих міст. Вони намагаються знищити нашу ідентичність, культуру та мову, перетворюючи війну на спробу знищення українців як народу та держави.
сталін та путін обрали геноцид як засіб боротьби з українським народом, оскільки інші методи не дали б того результату, якого вони прагнули. сталін здійснив голодомор, блокади й терор, а путін застосував повномасштабне вторгнення, що супроводжується звірствами та порушеннями міжнародного права.
Тоталітарний режим cpcp замовчував факти Голодомору, а сьогодні кремлівська пропаганда поширює дезінформацію, щоб схилити свою аудиторію до схвалення злочинів і приховування фактів. Однак цивілізований світ солідарний з Україною, і наразі 28 держав та низка міжнародних організацій визнали Голодомор актом геноциду. Це знання допомагає розуміти природу сучасної війни, що здійснює росія.
Пам’ять про використання голоду як інструменту геноциду в 1932-1933 роках повинна бути застереженням для світу, щоб подібне більше не повторилося. Вона має служити мобілізацією для боротьби з нинішнім агресором та протидії тоталітарним режимам.
.